Юний форвард Данило Пилипчук з’явився у складі ФК «Куликів-Білка» незадовго до старту сезону та одразу здобув місце у «основі» на вістрі атаки. У крайніх поєдинках нападник не виходив в основному складі, поступившись своїм місцем більш досвідченому Микиті Шарабурі. Проте Данило не знітився, продовжує ще з більшим натхненням та бажанням працювати на тренуваннях, щоб бути готовим у будь-яку хвилину з’явитися на футбольному полі та допомогти команді вибороти перемогу. Реалізувати це юному форварду вдалося у грі проти «Полісся-2», коли його гол на 90+8-ій хвилині приніс перемогу ФК «Куликів-Білка», а самому нападнику звання «джокер туру» другої ліги, яким інформаційний партнер ПФЛ портал «Спортарена» кожного туру нагороджує гравця, який найвдаліше вийшов на поле з лави запасних.

-Данило, розкажи які настанови давали тобі тренери команди перед виходом на поле…

-Від наших тренерів була настанова «чіплятися» за всі можливі мʼячі, намагатися загострювати гру попереду та, враховуючи результат та важливість поєдинку, багато відпрацьовувати на оборону.

-Які думки були у тебе, коли суперник на п’ятій компенсованій хвилині зумів зрівняти рахунок?

– Спочатку, звичайно, охопила злість та розчарування від пропущеного гола, але за декілька секунд перемкнувся та перша думка була якомога швидше розіграти мʼяч та провести атаку.

-Розкажи детальніше про атаку під час якої тобі вдалося провести переможний гол.

– Нападникам дуже часто нагадують, що їхня позиція при подачах з флангу – ближня стійка. То й же Олег Панасюк дуже часто мені про це говорив та підказував як правильніше діяти, за що йому дуже вдячний, оскільки він і виконав цей навіс. Перед навісом постарався оцінити позицію гравця «Полісся-2» та максимально відтягнути його до себе, щоб зробити більше простору в зоні ближньої стійки. А саме завершення це вже результат праці, такі епізоди, крім командних тренувань, ще додатково відпрацьовую і з батьком по 50-100 разів за індивідуальне тренування.

– Які були у тебе відчуття після того, як м’яч опинився у воротах «Полісся-2»?

– Напевно, це один із найщасливіших моментів у моєму житті. Спочатку навіть не повірив у те, що мʼяч опинився в сітці воріт. Радості від гола не було межі, по особливому приємно та тепло було відсвяткувати цей гол всією командою разом із персоналом та тренерами на куті поля. Це незабутні для мене емоції та найголовніше, що цей гол приніс команді перемогу та три дуже важливі залікові пункти.