Іван Гаврушко — новачок футбольного клубу «Куликів-Білка». Уродженець Жовкви без перебільшення підсилив оборону команди та став гравцем основного складу. Свій перехід у «Куликів-Білку» називає поверненням додому, оскільки свого часу виступав за футбольний клуб «Юність» (Нижня-Верхня Білка) ще до об’єднання з ФК «Куликів». Іван у складі ФК «Юність» чотири рази ставав чемпіоном Прем’єр-ліги Львівщини та одного разу вигравав Кубок Львівської області.

Стабільна та якісна гра в чемпіонаті Львівщини не залишилася непоміченою, і Іван отримав запрошення до першолігового «Агробізнеса», який у сезоні-2023/24 відновив виступи на професійному рівні після річної перерви. За «Агробізнес» Іван зіграв 64 матчі в Першій лізі (два голи) та п’ять матчів у Кубку України (один гол).

Іване, вітаємо з поверненням додому. Як тобі грати за футбольний клуб «Куликів-Білка»?

Дійсно, можна сказати, що я повернувся додому. Станом на сьогодні «Куликів-Білка» — професійна команда, де можна рости та прогресувати. Звісно, з багатьма хлопцями я був знайомий ще раніше, тому часу на адаптацію до нового колективу не потрібно було. З першого тренування знайшли спільну мову з тренерами та партнерами по команді.

Чи стежив за виступами команди в Другій лізі?

Так. Навіть вдавалося потрапляти на деякі домашні матчі, будучи ще гравцем «Агробізнеса». Коли це не виходило, звісно, дивився матчі у відеотрансляціях. Дуже радів за команду, яка стала чемпіоном Другої ліги України. Фінальний матч я також дивився та вболівав за команду. Я хоч і був гравцем «Агробізнеса», але стан справ у «Куликові-Білці» мене завжди цікавив, оскільки тут грають мої колишні партнери ще по футбольному клубу «Юність». Та й Куликів не так далеко від рідної Жовкви (сміється).

Як, до слова, тебе сприйняли вдома?

Все чудово. Привітали, запустили в коридор привітань і одразу приступили до роботи. Часу на підготовку до нового сезону в Першій лізі не було, тому було не до жартів чи святкувань. Важливо було добре зіграти в перших матчах, що, в принципі, нам і вдалося.

Ти згадав про футбольний клуб «Юність» (Нижня-Верхня Білка). Які спогади залишилися від кількох сезонів у цій команді?

Найкращі, оскільки ми переписали історію обласного футболу, ставши п’ятиразовими чемпіонами Прем’єр-ліги Львівської області. До цього такого досягнення нікому не вдавалося. Особисто мені вдалося виграти чотири чемпіонства та один Кубок області. Вважаю це також хорошим досягненням, оскільки щороку був різний формат проведення чемпіонату, а рівень конкуренції був надзвичайно високим.

На матчі проти «Юності» всі налаштовувалися як на останній бій, тому справді було дуже непросто кожного сезону доводити своє чемпіонство. Звісно, цікаві матчі були й проти ФК «Куликів». Тоді ще ніхто навіть не здогадувався, що влітку 2023 року Мирон Остапчак та Олександр Ролько потиснуть руки й офіційно заявлять про об’єднання клубів заради переходу на професійний рівень.

Але, якщо відверто, нашими принциповими суперниками були ФК «Миколаїв» та «Фенікс» із Підмонастиря. Окремі матчі особливо запам’яталися. Маю на увазі золотий фінал на стадіоні СКІФ у 2019 році. Тоді вболівальники створили фантастичну атмосферу. Це було моє перше чемпіонство з командою Богдана Костика.

І зараз особливо приємно, що віцепрезидентом ФК «Куликів-Білка» є Олександр Ролько. Велика заслуга в такому історичному успіху ФК «Юність» належить саме йому. Він створив фантастичну атмосферу в команді та разом із тренерами підібрав професіоналів на всі позиції.

Як тобі атмосфера на стадіоні в Куликові вже під час перших двох домашніх матчів Першої ліги України?

Якщо відверто, то дуже класна. Найголовніше, що ходять люди. Такий футбол їм подобається, і я вірю в те, що на кожному матчі їх буде все більше і більше. Чудово розумію, який футбол подобається вболівальникам, і завдяки нашому тренерському штабу на чолі із Сергієм Атласюком ми пробуємо його демонструвати.

Звісно, ще не все виходить, але з огляду на те, як команда виглядає у перших трьох турах, думаю, що ми всі рухаємося у правильному напрямку. Звісно, дякую кожному, хто приходить на трибуни, аби нас підтримати, але найголовніша подяка — нашим Збройним Силам України, нашим Захисникам та Захисницям, завдяки яким ми можемо грати у футбол.

Завдяки чому вдалося здобути перемоги у перших двох матчах?

Я б сказав, що це були два різні поєдинки, звісно, непрості для нас. У першому матчі десь проявили характер, вдало спрацювали заміни. У другому матчі також заміни дозволили нам тримати хорошу інтенсивність і змусити суперника більше помилятися. Однак другий матч ми, звісно, могли закривати в плані результату значно швидше.

Вважаю, що переможним для нас міг бути і матч у Чернігові. Суперникові відверто пощастило, що матч, попри нашу тотальну перевагу в другому таймі, завершився внічию 1:1. З іншого боку, для нас важливий кожен бал, тому нічия на виїзді — швидше позитивний результат, аніж негативний.

Які завдання ставиш перед собою на цей сезон?

Для мене важливо, щоб команда їх виконала. Усі чудово розуміють, що це перший сезон команди в Першій лізі, тому головне завдання — адаптація на новому рівні. Але, як сказав Сергій Атласюк у своєму інтерв’ю, ми голодні до перемог, тому, думаю, проти нас буде непросто кожному із суперників у Першій лізі.

Як оціниш свої виступи у волочиському «Агробізнесі»?

Думаю, що непогано. Особливо приємно було отримати запрошення у професійний футбол після матчів у чемпіонаті Прем’єр-ліги Львівської області. За «Агробізнес» я провів кілька успішних сезонів, за що дякую президенту команди, головному тренеру та всім партнерам по команді.

Але прийшов час прощатися, і у футболі це абсолютно нормально. Дуже хочу тепер допомогти своїй теперішній команді.

Інформаційний центр ФК “Куликів-Білка”

Фото Віктора Горбача