Руслан Мальський – новачок нашого футбольного клубу лише формально. Свого часу Руслан уже захищав кольори ФК «Куликів», тому каже, що перехід у «Куликів-Білку» – це як повернення туди, де йому було комфортно.

Опорний півзахисник уже встиг дебютувати за нову команду і, більше того, забив гол «Чернігову» у національному чемпіонаті та відзначився результативним ударом у Кубку України. Сьогодні Руслан розповідає про свою футбольну кар’єру.

Руслане, як з’явився футбол у твоєму житті?

Батько та старші брати грали у футбол на обласному рівні. В мене особливого вибору не було (сміється). У футбол мене привели батьки, і це стало справою мого життя. Перше тренування було у першому класі. Це була ДЮСШ Теребовля. Першим тренером був Олег Фриз. Саме він прищепив мені любов до цього виду спорту. Ну і багато дав мені Михайло Хоптовий.

Яким загалом був твій шлях від рідного села Острівець до професійного футболу?

До сьомого класу я був у ДЮСШ Теребовлі. Спочатку батьки возили мене на тренування, згодом добирався вже сам. У ДЮФЛ достатньо пограв, було чимало команд, але я б виділив футбольну команду із села Копичинці. Там я також багато взяв для своєї кар’єри.

Президент Володимир Тимчишин і тренери школи дали мені багато у футбольному плані. Коли став старшим, то зрозумів, що хотів би пов’язати своє життя з футболом. Звісно, були й розчарування. Ми дуже часто грали проти старших хлопців. Звісно, були поразки, і було непросто психологічно.

Чи була мрія в дитинстві стати професійним футболістом?

Ця мрія ще є й досі (сміється).

Чи відчував на початках своєї кар’єри підтримку сім’ї?

Відчуваю її й досі. Рідні завжди підтримували, в тому числі й фінансово. І зараз, і раніше мої матчі відвідує вся моя родина. Розборів ігор брати не робили, але могли десь підколоти, десь похвалити. Здебільшого тільки хвилили.

На яких позиціях грав у дитячо-юнацькому футболі?

Майже все своє життя відіграв у центрі поля. Були матчі, коли грав і центрального нападника, і центрального захисника. У центрі поля мені найкомфортніше.

Свого часу ти вже грав за ФК «Куликів». Які спогади залишилися від того періоду?

Тільки позитивні спогади. Тоді майже вся команда Копичинців переїхала в Куликів разом із тренерським штабом. Ми грали в чемпіонаті України U-19, йшли на першому місці з хорошим відривом, але цей чемпіонат через коронавірус ми не змогли завершити.Зараз можна сказати, що я повернувся в команду, де мені було комфортно.

Свого часу ти грав у чемпіонаті України серед аматорів за «Подоляни» Тернопіль. Що тобі дав аматорський футбол? Чим він відрізняється від професійного?

З ДЮФЛ перехід в аматори дається непросто, оскільки там починаєш грати з дорослими футболістами. Там уже інший футбол. У Другій лізі ще вищий рівень. Основна різниця відчувається у боротьбі, швидкостях на полі та швидкості прийняття рішень.

У 2024 році ти став гравцем стрийської «Скали 1911». Чи довго думав над цією пропозицією?

Тоді зателефонував Михайло Басараб. «Подоляни» завершили своє існування. Над пропозицією довго не думав. У «Скалі» я вже дебютував у професійному футболі і, що символічно, це був матч проти моєї теперішньої команди. «Скала 1911» у цьому матчі ще й перемогла з рахунком 2:0.

Не було побоювань, що щось не вдасться у професійному футболі після аматорського?

Ні. У «Скалу» переходила група футболістів, яких я знав, тому це все спростило. Старші також допомагали. У команді Стрия мені вдалося себе показати з кращого боку, але перших пів року було непросто.

Ще коли був гравцем «Скали», мною цікавився Сергій Атласюк, тому для мене перехід у «Куликів-Білку» був, мабуть, питанням часу. У «Скалі» зараз команда сильно змінилася, тому перехід до команди, яка вийшла у Першу лігу, був хорошим рішенням.

З іншого боку, ти міг стати гравцем команди УПЛ…

Так. Я підписав контракт на два роки з агентом Микитою Швецем. Він запропонував мені два варіанти з УПЛ. Відеонарізку моєї гри він показав головному тренеру «Кривбасу» Патріку ван Леувену, після чого той запросив мене на перегляд.

На зборах проявив себе непогано, навіть забив гол у контрольному матчі в Нідерландах. «Кривбас» пропонував контракт на чотири роки, але для мене він був задовгим. Справа в тому, що ігрову практику мені ніхто не гарантував, та й Кривий Ріг далеко від рідного дому.

Якби була пропозиція на рік-два, це була б зовсім інша історія. Другим варіантом, за словами агента, був «Епіцентр», однак я туди не їздив. Я вже став гравцем «Куликів-Білки». Це рішення не було для мене складним.

А ти не думав, що після аматорів та Другої ліги тобі було б краще пограти у Першій лізі, а не одразу в УПЛ?

Багато хто говорив, що потрібно пробувати себе вище. З іншого боку, Перша ліга для мене зараз – найкращий варіант. Потрібно робити все поступово. В УПЛ, можливо, ще колись пограю.

Як загалом переживаєш поразки?

Поразки переживаю дуже важко, завжди хочеться перемагати. З «Черніговом» ми мали перемагати. Ця нічия на виїзді мене розізлила, навіть незважаючи на те, що я забив перший гол у Першій лізі. Я був страшенно незадоволений таким результатом.

Як оціниш старт команди у Першій лізі?

Старт непоганий. Сім очок – це хороший показник після чотирьох турів, зважаючи на те, що ми дебютанти чемпіонату.

Ти забив в останньому матчі Кубка України проти одеської «Пальміри». Наскільки важко було грати на такому полі? (матч відбувся в Одесі на стадіоні «Іван» – авт.).

Матч був важким. «Пальміра» добре оборонялася. На цьому газоні важко було розкрити команду, яка стоїть у своєму штрафному майданчику. Стан поля точно допомагав супернику оборонятися.

Чи є бажаний або небажаний суперник у Кубку України в 1/16 фіналу?

Важко сказати. Хотілося б команду з Другої ліги, з командами УПЛ ще зіграти встигнемо. Але відверто хотілося б, щоб у «Куликів» приїхав «Шахтар» чи «Динамо».

Що для тебе важливіше: стабільно виходити у стартовому складі чи грати за сильнішу команду, навіть якщо там конкуренція більша?

Грати за сильнішу команду.

Який момент у своїй кар’єрі ти б зараз назвав найбільш важливим?

Перехід у «Куликів-Білку». Хочеться тут показати свій максимум, щоб була можливість грати вище.

Про що мрієш у футбольній кар’єрі?

Хочу потрапити в команду УПЛ.

Ти більш емоційний футболіст чи спокійний? Можеш після невдалого матчу забути про нього через короткий час?

Ні. Якщо це не виграш, то забути дуже важко.

Що тобі ближче: забити переможний гол чи віддати гольову передачу?

Забитий переможний гол.

Який футболіст для тебе є прикладом і за ким подобається стежити?

Андрій Ярмоленко. З дитинства вболіваю за «Динамо» і за нього. Його ліва нога – це щось із чимось. Сезон 2015/16 у нього був прекрасним.

Якби не футбол, чим би ти займався?

Відверто не знаю.

І наостанок хочу подякувати нашим захисникам та захисницям, завдяки яким ми граємо у футбол. Окремий привіт нашим уболівальникам. Дуже приємно грати, коли їх багато на трибунах стадіону. Робитиму все можливе, щоб їх радувати разом із ФК «Куликів-Білка».

Інформаційний центр ФК «Куликів-Білка»