Олег Кос – один з новачків футбольного клубу «Куликів-Білка». Народився у селі Пісочна Львівської області. Є вихованцем львівських «Карпат», грав за юніорську та молодіжну команди цього клубу. Згодом захищав кольори ПФК «Львова» U-21, черкаських ЛНЗ і «Дніпра», першолігового «Діназа» (19 матчів, 3 голи) і друголігової команди ЮКСА (18 матчів, 3 голи). Перед переходом в ФК «Куликів-Білку» виступав за івано-франківське «Прикарпаття», за яке зіграв 22 матчі, у яких забив 5 голів.

Олеже, як відбувся твій перехід до футбольного клубу «Куликів-Білка»? Що стало головним фактором у твоєму рішенні перейти до команди?

Головним фактором було те, що я родом з Львівської області. Раніше виступав за команди з інших областей – Києва, Черкас, Івано-Франківська. Крім того, добре знав тренера Богдана Костика та його помічника Тараса Данилюка, а також багатьох хлопців у команді. Усе це вплинуло на моє рішення приєднатися до «Куликів-Білка».

Як тебе зустрів колектив? З ким із нових одноклубників ти був знайомий раніше?

Колектив зустрів добре. Багато хлопців, з якими я зараз граю, були мені знайомі ще до цього. Ми пересікалися і тренувалися разом, коли почалася повномасштабна війна, тому я відразу почувався комфортно.

Чи можеш виділити головні особливості футболу «Куликова-Білки»?

Особливістю нашої гри є передачі, а ключовими аспектами – характер та командні й індивідуальні дії.

Наскільки відрізняється стиль гри від твоїх попередніх команд? Як тобі доводиться адаптуватися?

Оскільки я не перший рік у футболі, адаптуватися було не складно. Кожна команда має свої особливості гри, а у кожного тренера – своє бачення. Це абсолютно нормальний процес.

Ти є вихованцем львівських «Карпат». Поділися деталями про перші футбольні кроки, з якими гравцями ти зростав?

Я є вихованцем Віталія Шумського, який багато дав мені і моїм партнерам в команді 1999 року народження. Потім ще тренувався під керівництвом різних тренерів: Роман Деркач, Василь Леськів тренував мене протягом року. З багатьма спеціалістами встиг загалом познайомитись в «Карпатах». В Ю-19 грав під керівництвом Романа Толочка та Олега Гараса, наступного року команду очолив Андрій Тлумак. Із гравців, які зі мною грали, зараз Роман Білий є капітаном «Агробізнесу» в Першій лізі, Вадим Ющишин перейшов нещодавно у «Ворсклу», Орест Костик сьогодні виступає в Киргизстані.

 Чи пам’ятаєш свій дебютний матч на професійному рівні? Що тоді відчував?

Було це коли я підписав контракт з «ЛНЗ». Тренер Юрій Бакалов відправив мене та Юрія Іваночка в місцевий МСК «Дніпро», який тоді виступав у другій лізі. Мій дебют відбувся саме на місцевому стадіоні в Черкасах. Особливих емоцій не було, але, звісно, було приємно дебютувати в професійному футболі.

Пізніше ти навіть зіграв кілька матчів проти «Карпат» навіть забивав у їхні ворота. Чи налаштовувався якось по-особливому на такі поєдинки?

Звичайно, хотів довести собі, що можу, й зробити свій внесок у досягнення команди. Завжди прагну показати себе з найкращої сторони, тому був радий, що все вдалося.

Ти пограв під керівництвом таких тренерів, як Олександр Головко, Юрій Бакалов, Микола Цимбал, Олег Рипан. З яким наставником тобі було найцікавіше працювати і що ти виніс для себе з його роботи?

Кожен з цих тренерів має свій стиль, методи та підхід. Особливо хочу відзначити фізичну підготовку під керівництвом Олега Рипана та Юрія Бакалова. Ці тренування запам’яталися: ранкові та вечірні навантаження, інколи навіть при температурі – 15. Це були важкі моменти, через які я проходив, і зараз, озираючись назад, розумію, як важко тоді було.

У якій команді ти почувався найбільш комфортно і що цьому сприяло?

В принципі, я намагаюся створювати собі дискомфорт, адже для досягнення результату потрібно виходити з зони комфорту. Тому в кожній команді не було такого, щоб я почувався в «теплій ванні».

Попереднім твоїм клубом було Івано-франківське «Прикарпаття». Як оціниш цей період кар’єри і що найбільше запам’яталося протягом часу в клубі?

Я прийшов у «Прикарпаття» на перегляд, і тренери вирішили залишити мене в команді. Спочатку, перші два тури, мене не випускали навіть на заміну, але потім я почав більше виходити на поле, забив кілька голів, віддав результативні передачі й допоміг команді зайняти 5-е місце, що для «Прикарпаття» було історичним досягненням. Раніше клубу не вдавалося зайняти таку високу позицію, тому цей період був дуже приємним.

Фото ФК “Прикарпаття”

Які особливості твого перебування в ФК ЮКСА?

Президент Сергій Лесник – справжній фанат футболу. Він віддавав перевагу тому, щоб в атаці грали бразильці, а в обороні – українці. Зараз, можливо, щось змінилося. Я добре спілкуюся з хлопцями з Бразилії. Також президент робить все можливе, щоб створити оптимальні умови для розвитку футболістів. Щодо правил чи обмежень, то їх не було, але перед кожним матчем пастор проводив молитву.

Зараз розпочався новий етап в ФК «Куликів-Білка». Які особисті цілі ти ставиш перед собою в команді?

В першу чергу ставлю командні цілі, щоб виконати задачу підвищення в класі. Особисто для себе хочу в кожній грі намагатися забивати й приносити користь команді.

Що або хто найбільше мотивує тебе у футбольній кар’єрі?

Думаю, що в сучасному світі мотивації вистачає, і немає потреби в чомусь особливому. Є футбольні кумири, на яких рівняєшся, і з кожним днем намагаєшся покращувати свої навички та ставати кращим.

Як ти проводиш вільний час поза футболом?

Вільний час проводжу з сім’єю та коханою дівчиною.

Інформаційний центр ФК «Куликів-Білка»