Одним з новачків футбольного клубу «Куликів-Білка» став Сергій Копил. Сергій дебютував у матчі проти івано-франківської «Ревери-1908» і, що цікаво, навіть міг забити у своєму дебютному матчі. Втім, свій перший гол Сергій відклав на наступний домашній матч проти одеської «Реал Фарми». Тоді Сергій забив після чудової передачі з флангу від Олега Панасюка.

Сергій одразу запам’ятався своєю творчістю на футбольному полі. Цей півзахисник вміє зіграти доволі таки не стандартно, технічно та вміє обіграти один в один. З появу Копила у нашій команді креативу у грі в атаці точно стало більше. Напередодні матчу з «Вільхівцями» Сергій в інтерв’ю інформаційному центру клубу розповів про свій футбольний шлях.

Сергію, як розпочався твій футбольний шлях?

Коли мені було шість, сказав батькам, що хочу займатися футболом. Вони одразу повели мене до секції. Родом я з Черкас. Як і більшість хлопців, з малечку грав у дворі. Саме тоді зрозумів, що хочу грати серйозно. Моїм першим тренером став Петро Мишенко. Було це в школі «Дніпро №80».

У 15-річному віці тобі довелося переїхати з Черкас у Дніпро. Як батьки реагували на це?

Переїзд у Дніпро був для мене складним рішенням, оскільки на той момент був ще підлітком. Спочатку батьки були проти, оскільки не дуже підтримували спорт і не вірили, що моя кар’єра може стати професійною. Однак, коли вони побачили, що є можливість для розвитку, змінили свою думку і почали підтримувати мене. Я пояснив їм, що хочу грати у футбол, і вони врешті-решт повірили в мене. Батько, зокрема, підтримав моє рішення, і ми разом поїхали до Дніпра. Він зустрічався з тренером, який сказав, що їм подобається моя креативність і нестандартне мислення на футбольному полі. Це остаточно переконало батька дозволити мені спробувати себе у новому місті в новому клубі.

Як тобі дався переїзд до Дніпра і як працювалося під керівництвом тренера Віктора Біцюри?

Переїзд до Дніпра дався досить легко. Відразу все почало виходити, і я швидко адаптувався. Працював під керівництвом Віктора Біцюри, і під його наставництвом багато чого навчився, особливо футбольного мислення. Він дуже допоміг мені розвиватися як гравцеві. Мене взяли до команди через моє нестандартне мислення на полі. Цей креатив у мене, мабуть, появився тоді, коли переглядав матчі, особливо атакувальних команд, як-от «Барселона» з Мессі, Неймаром, Суаресом, Іньєстою.

Розкажи, як грав за СК «Дніпро» в ДЮФЛ, на яких позиціях виступав, чи забивав голи та які враження залишилися від чемпіонатів?

У ДЮФЛ грав за СК «Дніпро», і завжди виступав у центрі поля – це моя рідна позиція, на якій я граю все життя. На інші позиції мене не ставили, та я й сам не дуже хотів змінювати. Матчів було багато, особливо в U17 та U19, де грали часто. Бували тижні, коли матчі йшли за циклом «середа-субота-середа». Це був класний період, бо багато ігор – це завжди круто. Голи забивав, але скільки точно, уже не згадаю.

Скільки сезонів ти зіграв за «Дніпро» у віковій категорії U-19 і що було далі після цього?

Я грав за «Дніпро» U-19 два сезони. Спочатку ми виступали в першій лізі, а потім у Прем’єр-лізі U-19. Команда двічі розпускалася, але ми продовжували грати до завершення контракту. Після цього отримав пропозицію перейти до команди СК «Дніпро» Черкаси у Другу лігу. Це був великий крок для мене, особливо з огляду на мій вік. У 2021 році я став гравцем цієї команди, і це фактично була моя перша професійна лігова команда.

Як ти відчув перехід з юнацького в дорослий футбол, і як складалася твоя кар’єра після повернення додому в рідні Черкаси?

Перехід з юнацького в дорослий футбол не був для мене болісним, оскільки в СК «Дніпро» Черкаси була молода команда. Лише кілька гравців мали досвід, а решта були молодими, тому адаптуватися було досить легко. Я повернувся додому, вважаючи це хорошою можливістю прогресувати. Грав у команді близько півроку, але через фінансові труднощі СК «Дніпро» Черкаси припинив існування, і контракт був розірваний.

Як ти отримав пропозицію від ЛНЗ і як склалася твоя кар’єра там?

Після розірвання контракту зі СК «Дніпро» Черкаси мені зателефонували з пропозицією приєднатися до ЛНЗ. На той момент команду тренував Юрій Бакалов. У ЛНЗ я перейшов безпосередньо до Другої ліги. Спочатку був трохи час адаптуватися, оскільки в команді вже були досвідчені гравці, і завдання було не лише розвиватися, а й виходити в Першу лігу. Мене взяли молодим гравцем, щоб я ріс поруч із більш досвідченими футболістами. За ЛНЗ я зіграв 8-9 матчів, але в Першій лізі мені не вистачало постійної ігрової практики. Дебют у Прем’єр-лізі пройшов дуже швидко, і я не встиг повністю усвідомити всі емоції. Вийшов на заміну у двох матчах проти “Чорноморця” та “Полісся”. 

Після ЛНЗ ти став гравцем сумської «Вікторії».

За «Вікторію» Суми було десять матчів: Деякі грав у стартому складі, у деяких виходив на заміну. Пригадую, в контрольному матчі навіть грали проти «Куликова-Білки» у Винниках. Ми тоді програли з рахунком 0:2 і я грав один тайм. Звісно, мене приємно вразив рівень команди, яка тоді ще не грала у професіоналах, але певна злість на себе, що цей матч ми програли, звісно, була.

Як у тебе виник варіант переїхати на Львівщину, граючи за «Куликів-Білку»?

Після повернення з оренди в ЛНЗ, я отримав травму і відновлювався близько десяти днів. Потім зателефонували з пропозицією оренди в ЮКСУ, але вирішили, що немає сенсу в оренді, і я продовжував тренуватися індивідуально.

Коли розірвав контракт з ЛНЗ, був варіант переїхати на Львівщину в «Куликів-Білку». Спочатку подумав, що можуть бути й інші варіанти, але після розмови з тренером та підтвердження від клубу, що на оренду не розглядають, я погодився. Контракт з ЛНЗ уже був розірваний. У «Куликів-Білку» я перейшов як вільний агент. Був готовий грати, бо рік не мав ігрової практики.

Тебе не лякало те, що команда тільки перейшла у професійний футбол, а ти вже грав на вищому рівні?

Ні. Я задоволений, що підписав повноцінний контракт з цією командою. Мені потрібна ігрова практика, і я маю сподівання, що вона в мене буде. Якщо відверто, то місця в основному складі команди мені тут ніхто не обіцяв.

Як ти оцінюєш старт команди в чемпіонаті та які були твої емоції після забитого голу в ворота одеської «Реал-Фарми»?Старт команди був досить непоганим – дванадцять очок після шести матчів і друге місце в турнірній таблиці. Це завжди добре, коли команда починає з успіху, адже всі засумували за футболом після зборів. Втім, завжди є куди рости, і нам, і мені зокрема, треба покращувати гру. Забити гол – це завжди приємно, але треба продовжувати працювати, щоб утримувати результат робити все для того, аби його покращити.

Чим ти займаєшся поза футболом, маєш якісь захоплення, не пов’язані зі спортом?

Якщо не рахувати футбол, то я люблю слухати музику і грати в комп’ютерні ігри. Мені подобається грати у FIFA та CS.

Чи є у тебе якась підтримка на матчах, хтось із рідних або друзів дивиться твої ігри?Так, мене підтримують батьки, дівчина і друзі. Дівчина підтримує мене щодня, а відчувати підтримку близьких дуже важливо для мене.

Інформаційний центр ФК «Кулкиів-Білка»