Півзахисник футбольного клубу «Куликів-Білка» Юрій Іваночко в ексклюзивному інтерв’ю офіційному сайту оцінив результати команди в чемпіонаті України серед аматорів, поділився очікуваннями від плей-оф, пригадав процес об’єднання та багато іншого.

Юрію, оціни результати «Куликова-Білки» у першій частині сезону в чемпіонаті України серед аматорів.

Результати говорять самі за себе. Ми виграли вісімнадцять матчів та одного разу зіграли внічию. Зараз на нас чекає найважчий етап. Важливо добре підійти до раунду плей-оф. Сподіваюсь, що команда підійде до наступних матчів в найкращій формі.

У суботу команда обіграла «Колос» Полонне (3:1). Які враження від поєдинку? Чи видався виїзд на Хмельниччину складним?

Далася в знаки складна дорога. Поле суперника також було не найякіснішим. Спочатку все складалося дуже непросто, оскільки «Колос» відкрив рахунок. Не вдалося почати гру за нашим планом, але ми зуміли перехопити ініціативу та забити тричі. Для нас було важливо якомога швидше зрівняти та здобути перевагу в рахунку.

Вас самих вражає те, що йдете без поразок?

На мою думку, це щоразу підштовхує нас перемагати далі. Приємно вигравати кожну гру. Так, у нас була одна нічия, але я вважаю, що тоді, в Житомирі, ми не змогли перемогти через призначення суперечливого пенальті. Зараз буде дуже відповідальний етап сезону і до нього добре підходити без поразок. Це додає тільки впевненості.

Який суперник зумів створити вам найбільше труднощів?

Було насправді багато хороших суперників. Але, на мою думку, часто нам доводиться грати проти себе. Я маю на увазі, що все залежить від того, який футбол покаже наша команда. Майже в кожній грі все залежить від нас самих.

Які ще матчі з нинішнього сезоні тобі запам’яталися?

Запам’яталася вольова перемога над ФАТ «Подоляни» в Куликові. Це був напружений поєдинок з принциповим суперником. Перемога принесла нам багато емоцій. Звісно, запам’ятався і фінальний матч Меморіалу Ернеста Юста проти «Руху-2». Меморіал Ернеста Юста, хоч і завжди був товариським турніром, однак всі завжди хочуть у ньому перемогти. До цього турніру підійшли серйозно і паралельно готувалися до чемпіонату України. На мою думку, ми заслужено вийшли у фінал, де грали з професійною командою “Рух” – 2 на його полі. По ходу матчу ми двічі поступалися, але проявили характер. У серії пенальті були впевнені у нашому воротарі Роману Данковичу. Дуже приємно було виграти цей турнір. У фінальному матчі ми багато здоров’я залишили на футбольному полі. Дякую вболівальникам за підтримку і ЗСУ. Без них ми б не змогли грати у футбол.

На фото Віктора Фуріва переможці Меморіалу Ернеста Юста – Юрій Іваночко, Тарас Яворський та Віталій Патуляк

Які очікування в «Куликова-Білки» та особисто в тебе на плей-оф? Чи стежите за виступами суперників з іншої групи?

Чесно кажучи, не стежимо, але розуміємо, що в іншій групі є хороші та боєздатні команди з гравцями, які пограли на високому рівні. Нам до снаги перемогти кожного та показати свою найкращу гру.

Що можеш сказати про свою нинішню форму і як оціниш власні виступи в поточному сезоні?

Гадаю, що зараз перебуваю в оптимальних кондиціях. Слава Богу, що пройшов збори без травм. Вдалося забити кілька голів і допомогти команді. Мені найголовніше, що ми перемагаємо і є результат.

Ти приєднався до команди «Юність» Нижня-Верхня Білка ще до об’єднання, в січні 2022-го року. Пригадай, як з’явилася можливість виступати за ФК «Юність» і чи довго думав над пропозицією?

До переходу я відновлювався від травми: тренувався, підтримував фізичну форму. Мені зателефонував тодішній тренер воротарів «Юності» Євген Ющишин і запропонував приїхати на збори команди. Потрапив на першу гру проти «Агробізнесу». Після спарингу тренерський штаб повідомив, що розраховує на мене. Знав про успіхи цього колективу в обласному чемпіонаті та розумів подальші амбіції. Тому й узагалі не вагався стати гравцем команди.

Чемпіони Меморіалу Ернеста Юста-2024

Чи багато часу тобі потрібно було на адаптацію?

Насправді спочатку не все було просто. Певне, важко було переключитись на інший футбол. До того через два місяці після мого переходу почалася повномасштабна війна. Була тривала пауза, а після неї вдалося повністю адаптуватись в команді перед початком чемпіонату.

У дебютному сезоні ти став чемпіоном Львівщини, для команди це було загалом п’яте поспіль чемпіонство. Які враження в тебе від першого сезоні в колективі?

Одразу було помітно, що це команда з амбіціями та професійним підходом. Хоча поки це непрофесійний клуб, але не так багато команд грає в тій же ПФЛ з таким підходом. Тренувальний процес і хороше ставлення до футболістів дозволили нам рівно пройти той сезон і виконати завдання. Комусь здавалося, що це все далося нам просто, але ми проробили колосальну роботу.

У наступному сезоні відбулося об’єднання «Юності» та «Куликова». Чи пам’ятаєш, як сприйняв тоді цю ідею і наскільки тебе це здивувало?

Не можу сказати, що я був сильно здивований. Обидві команди хотіли виступати на професійному рівні. Рішення об’єднатись, звісно, виявилось правильним. В Олександра Ролька та Мирона Остапчака дуже великі амбіції, а це означає, що з кожним сезоном «Куликів-Білка» має досягати кращих результатів.

На фото Тараса Кузьменка Юрій Іваночко у грі за “Юність” проти “Руху” – 2 

Розкажи, наскільки швидко ти відчув різницю після об’єднання команд?

Ще до об’єднання в «Юності» був професійний підхід, а після цього все стало ще краще. Команда виглядає дуже хорошою і зараз все буде залежати від нас. Тому найперше, що відчув, – це ще більш якісний професійний підхід.

В чому колектив найбільше додав за останній час?

Насамперед у нас стала панувати ще більш дружня атмосфера. В яких колективах не грав раніше, але подібного ще не відчував. Всюди були хороші команди, але тут дійсно щось особливе.

У сезоні 2023 «Куликів-Білка» став чемпіоном Львівської області. Чи складним видався той сезон і які емоції пережила від перемоги вже об’єднана команда?

Об’єднання тоді відбулося в ході сезону. Пам’ятаю досить важкий старт, була тоді поразка від «Темпу». Добре, що вчасно зробили висновки і потім ми вже мали дуже хорошу форму і впевнено закривали всі матчі. Згодом знову поступилися – вже від «П’ятничан», це була цікава та складна гра. Допомогли тоді збори в Моршині, які дозволили здружитися гравцям «Юності» та «Куликова». Далі ми спокійно перемагали та, головне, показували футбол, від якого отримували задоволення.

Які сильні сторони тренерського штабу на чолі з Богданом Костиком?

Тренерський штаб не зупиняється на місці, він прогресує з кожним сезоном. Футбол постійно розвивається і важливо діяти в ногу з часом. Дуже добре, що ми намагаємось грати в сучасний футбол. Всім хлопцям імпонує така гра.

Наскільки готова команда «Куликів-Білка» до професійного футболу, на твою думку?

Мабуть, всім вже трохи набридло виступати на обласному чи аматорському рівнях. Хочеться не лише показати себе, але й досягнути чогось вагомого в професійному футболі. Звісно, команда до цього виклику готова.

Юрію, пригадай наостанок, як розпочинав свій футбольний шлях. У якому клубі ти зумів найкраще себе показати? Ти навіть встиг дебютувати в Українські Прем’єр-лізі…

Розпочинав із «Карпат», але, чесно кажучи, стартував у футболі трохи пізно – з шостого класу. Пізніше вже перейшов до ФК «Львів». З «Карпатами» дійшли до фіналу ДЮФЛУ, де зіграли проти київського «Динамо». Згодом мене запросили на перегляд до «Ворскли» U-19, де я провів два роки і здобув корисний досвід. Після цього був перехід до «Вереса», який перейменували в ФК «Львів». Тоді й випала нагода дебютувати в УПЛ в останньому турі сезону.

Повертався до «Вереса», який виступав у другій лізі. Далі був хороший період у черкаському «ЛНЗ». Не можу сказати, що в якомусь із колективів я почувався погано. Намагався завжди отримувати задоволення від процесу, незважаючи на те, граю я, чи ні. Дуже сподобався етап кар’єри в «ЛНЗ», де відчувався професійний підхід до футболістів. Зараз команда грає в УПЛ, тож результат їхнього підходу помітно всім.

Інформаційний центр ФК «Куликів-Білка»